Затверджено:

Наказом директора школи

від «____» _______ _____р., № ___

Директор:

__________ ___________________

  • (прізвище, ініціали)

 

 

Інструкція № ________

з охорони праці проведенні

туристичних походів та змагань

 

І. Загальні положення

 

  1. Для проведення туристичних походів та змагань обов’язково повинен бути призначений керівник групи (з розрахунку 1 дорослий на 10 дітей), який відповідає , згідно з наказом, за збереження життя та здоров’я дітей.
  2. Проведення туристичних походів виконується тільки у світлу пору доби і за сприятливих умов.
  3. Перед проведенням туристичного походу, екскурсії до лісу, річки, озера, парку її керівник ретельно обстежує ту ділянку лісу, парку, озера, річки, куди будуть вирушати діти, вибирає те місце, де не має небезпеки нападу хижаків, отруйних тварин (змій), де не має трясовин.
  4. Якщо для перевезення учнів до місця туристичного відпочинку та змагання використовується громадський транспорт, посадку здійснюють групами під керівництвом дорослого. При цьому в транспортні засоби входять спочатку учні, а потім дорослий, який за них відповідає, керує ними. У такому самому порядку здійснюється і висадка дітей з транспортного засобу.
  5. Для вивчення флори і фауни водоймища, необхідно заздалегідь вибрати те місце, де його глибина та стільки мала, що вбереже від нещасних випадків. Входити у воду учнями забороняється. Для ознайомлення з живими об’єктами водоймища використовуються сачки на довгих палках. Користуватися човнами або містками, розміщеними над глибокими місцями водоймищ, категорично забороняється.
  6. Перед тим як організувати туристичний похід, треба ознайомити учнів з вимогами охорони природи (з місцевими отруйними рослинами, такими як дурман, блекота, вовче лико, бліда поганка, тощо) і категорично заборонити пробувати на смак будь-яку рослину із зібраного матеріалу. Необхідно ознайомити учасників туристичного походу з місцевими отруйними тваринами (зміями, павукоподібними, членистоногими), переносниками (гризунами) або передавачами (кліщами, комахами) інфекційних захворювань.

Щоб не сталося отруєнь потрібно:

  1. Не їсти і навіть не пробувати дикорослі ягоди, плоди, кореневища, бульби, якщо не має впевненості, що вони їстівні.
  2. Не залишати без нагляду учнів.
  3. Учням і дорослим не слід довго перебувати біля рослин , що виділяють леткі отруйні речовини (багно болотяне, дурман, ясенець та інші).
  4. Не варто брати в рот будь-яку травинку, листочки, колоски – їх випадково можна зірвати з отруйної речовини.
  5. Після збору гербарію або лікарських трав, слід вимити руки з милом.
  1. У туристичний похід діти повинні виходити у міцному та зручному взутті і спортивних костюмах, щоб захистити ноги від механічних ушкоджень, сучків, хмизу, колючих рослин, гострого каміння, битого скла, а також від укусів отруйних тварин (змій). Категорично забороняється учням під час туристичних походів знімати взуття і ходити босоніж.

Одяг має бути зручним, легким і просторим, без тугих ременів і шнурівок. Якщо передбачається ночівля, потрібні теплі речі. На випадок дощу, треба мати плащ. Навесні і восени доцільно одягати легку куртку з капюшоном, взимку – утеплену. Взимку важливо не одягатися надто тепло , бо важкий одяг заважає рухатися а в такому разі людина швидше мерзне. Штани та білизну краще одягати: влітку – бавовняні та лляні (вони інтенсивніше вбирають вологу, які випаровує тіло), взимку – вовняні. Варто уникати штанів з манжетами – за манжети можуть потрапити гілячки, пісок, листя, тощо. Мокрий одяг при першій нагоді, треба просушити.

Спідниці та сукні для походів менш зручні, за винятком хіба що короткочасних літніх поїздок у приміський ліс.

Взуття повинно бути міцне, але вже розношене і краще шкіряне. Для мокрої погоди потрібні гумові чоботи (якщо в них потрапить вода, їх витирають із середини тканиною або сухим сіном). У теплу пору року у туринських черевиках, кросівках, кедах. Для багатоденних мандрівок придатні черевики, для одноденних – кросівки та кеди. В останні вкладають устілки і поверх звичайних шкарпеток одягають вовняні. Так само роблять взимку, коли взувають черевики або чоботи. На вовняні шкарпетки можна одягти ще одні із синтетичного матеріалу, щоб вовна не протиралася. Відкрите взуття під час туристичних походів не бажане, а взуття на високих підборах взагалі непридатне.

Ранньою весною, пізно восени і взимку зручними можуть виявитися кирзові чоботи. При ходінні в густій траві по росі, щоб волога не потрапляла в чоботи, на халяву треба опускати холоші.

Щоб шкіряне взуття стало м’яким і не пропускало воду, його протирають лляною олією, а підошви – сумішшю олії з парафіном (1:1). Мокре взуття швидше висохне, якщо напхати в нього сіна, паперу чи покласти в середину тепле каміння. При ходінні серед мокрих кущів, підліску доцільно одягати фартух з поліетиленової плівки (взагалі плівку завжди варта мати із собою, бо вона захистить і від дощу і від холоду).

  1. Не можна дітям пити під час туристичних походів воду із відкритих водоймищ, тому кожному з них треба заздалегідь запропонувати взяти з дому питну воду у флязі або пляшці.
  2. Вирушаючи у туристичний похід чи змагання, вчитель повинен мати при собі аптечку першої медичної допомоги.
  3. Розкласти вогнище дозволяється у відведених для цього місцях і тільки керівнику групи. Дітям розпалювати багаття категорично забороняється. Дрова для вогнища не слід рубати, потрібно збирати сухе гілля, уламки стовбурів, хмиз. Не можна рубати сучки, на які спирається повалене дерево, або рубати їх на дереві. У буреломному лісі не припустимо збирати паливо для вогнища у сутінках. Рубати живі ростучі дерева без спеціального дозволу забороняється. Дрібний хмиз годиться для розпалювання, він швидко згорає. Паливо для вогнища заготовлюють із сухостійних дерев (бажано без кори). Найкращі дрова соснові. Ялина, ялиця «стріляють» іскрами, вони можуть пропалити одяг, особливо синтетичний. Береза горить добре, але часто буває сирою або гнилою. Осика, тополя, верба, ялиця, швидко згорають і дають мало жару. Рівно і майже без диму горять суха береза та вільха. Особливий жар дають дуб, граб, бук. Порівняно із шпильковими породами, вони повільніше розгоряються, тому їх краще класти у вогнище останніми. Доки вогнище горить, частину дров кладуть біля вогнища, щоб підсихали.
  4. Необхідні для походу речі найкраще скласти у рюкзак. На дно рюкзака кладуть нерівні і важкі речі, до спини – м’які, зверху – ті, що будуть потрібні у першу чергу. Шлейки рюкзака треба відрегулювати так, щоб нижня частина рюкзака спиралася на крижі, сам він вільно сидів, ремінці не надто тиснули. Коли від рюкзака починають тиснути плечі, то під шлейки треба підкласти (скажімо рукавиці). Крім цього рекомендується час від часу відводити рюкзак руками ззаду, знизу, полегшуючи тиснення на спину. Оптимальна маса рюкзака для хлопців – 8-12 кг., для дівчат – 6-8 кг.
  5. У похід чи змагання потрібно брати лише найнеобхідніші речі, бо надмірна вага рюкзака чи спортивної сумки призведе до передчасної втоми, до незадоволення мандрівкою. Залежно від тривалості походу найнеобхіднішими речами можуть бути: мило, одеколон, рушник, посуд для води та приготування їжі, ліхтарик, шнур, голка з ниткою, аптечка. Медикаменти краще тримати в поліетиленовому мішечку. Керівник туристичного походу чи екскурсії до лісу, озера, річки бере зі собою ніж та сокиру, які повинні зберігатися у чохлах. Учні не повинні брати зі собою гострих та ріжучих предметів, які становлять небезпеку під час проведення екскурсій та походу.
  6. Територію заповідника, заповідно-мисливського господарства, заказника, резервату, національного парку відвідують, дотримуючись встановлених правил, тому перед відвідуванням такої території треба повідомити адміністрацію, одержати дозвіл, ознайомитися із правилами.

 

ІІ. Вимоги безпеки перед початком

проведення туристичного походу та змагання

 

  1. Перед початком проведення туристичного походу чи змагання керівник групи зобов’язаний провести бесіду з дітьми, ознайомити їх з правилами поведінки в транспорті і техніки безпеки під час проведення туристичного походу, дороги до об’єкта і дороги після відвідування приміщення чи території, де відбувався захід.
  2. Перед початком проведення туристичного походу чи виїзду на змагання, необхідно зробити перекличку учнів класу чи групи і відмітити відсутніх. Для керівництва кожною групою дітей призначається дорослий. Другу перекличку роблять після прибуття на місце проведення походу чи змагання, третю – перед відправленням у зворотній шлях, четверту – після повернення додому.

 

ІІІ. Вимоги під час проведення туристичного походу та змагання

 

  1. Керівник групи під час проведення туристичного походу чи змагання повинен забезпечити дисципліну серед дітей та дотримання Правил дорожнього руху (під час руху вулицею або під час перебування в міському транспорті).
  2. Під час пересування учнів, треба стежити за тим, щоб вони йшли компактною групою, не розтягувалися і не відходили в бік.
  3. Під час руху учні повинні уважно дивитися під ноги , щоб не впасти та беззаперечно виконувати всі розпорядження керівника групи.
  4. Організовані групи дітей крокують тільки тротуарами та пішохідними доріжками, у разі відсутності – краєм проїжджої частини дороги назустріч руху транспортних засобів і тільки у світлу пору доби.
  5. При переході залізничних колій, доріг необхідно зупинити групу, пересвідчитися у відсутності небезпеки і потім коротшим шляхом перевести учнів.
  6. Якщо учні побачать вибухонебезпечні предмети, то вони зобов’язані повідомити про це керівника, але не підходити і не доторкатися до них руками, а також повідомити про це в органи міліції.
  7. Після години ходу, потрібен привал 5-10 хвилин. На обід робиться великий привал – годину, півтори. На привалі рюкзак треба зняти. Можна використати його замість подушки, покласти під голову. В теплу погоду варто зняти взуття, прилягти, положивши ноги на підвищення, це покращує кровообіг (під голову слід щось покласти).
  8. Сильний вітер, туман, хуртовину, грозу найкраще перечекати, а після дощу треба йти обережно, користуючись палицею. Завали та буреломи краще обминати. Якщо такої можливості не має, то слід рухатися повільно і уважно, остерігаючись гострих сучків, закиданих гілками ям. Якщо доводиться перестрибувати через перешкоду, спочатку перекиньте рюкзак. Розгойдувати всохлі і трухляві дерева небезпечно – може відломитися гілка або верхівка гілки і впасти на голову.
  9. Річку найкраще переходити там, де швидкість течії найменша, де у воді не має каміння, колод, де зручно виходити на берег, де річка розширюється і ділиться на рукави (там вона не глибока і течія слабша). Стежка, що веде до води, може вказувати на брід, але це може бути і звірина стежка до водопою. Особливо, якщо вона не продовжується на протилежному березі. Брести через річку найкраще з жердиною, впираючись нею в дно. Ставлячи ногу, обмацують дно, шукають надійну опору (особливо на річці з камінням і швидкою течією). Удвох, утрьох можна переправлятися, тримаючись за руки, плечі, талію.
  10. Річку, вкриту кригою, слід переходити далі від місця, де в неї впадають притока або струмок. Товщина криги повинна бути не менше 10 см. Одну людину витримує крига завтовшки 5-7 см., групу людей – 10-12 см., легковий автомобіль – 25,2 см., вантажний автомобіль – 45 см., трактор – 70 см. Міцність її перевіряється ударом палиці. Про надійність криги свідчить відсутність тріщин, промий, повітряних пустот між кригою та водою. Найбільш міцний лід має синюватий або зеленкуватий відтінок. При відлигах, при дощі, він стає білим, матовим, часто жовтуватим. Таке забарвлення свідчить про те, що лід не міцний і не надійний. Не можна підходити близько до промий та ополонок, стрибати на лід з берега. Якщо частина льоду не запорошена снігом, значить донедавна там була промий і вода ще не замерзла. До людини, яка провалилася, треба підповзти на животі, подати їй палку, ремінь, шарф і обережно витягти із води. Потерпілий повинен широко розкинути руки, щоб утриматися на поверхні, якщо допомоги чекати нема звідки – спокійно, без різких рухів вибиратися на міцний лід, плазувати до берега. Після цього треба переодягтися в сухий одяг, випити гарячого чаю, звернутися до лікаря. Не можна прийматися при переохолодженні гарячу ванну, це може призвести до запалення внутрішніх органів.
  11. Болота бувають прохідні, важко прохідні і непрохідні. Важливо відрізняти їх за зовнішніми ознаками. Перші вкриті суцільним мохом, густою осокою, видно приріст сосни. На других росте трава, серед моху видно ковбані, трапляються поодинокі трухляві берізки, осики, чагарники. На третіх є очерет, трава ніби плаває в багнюці. Рухатися по болоту слід там, де є мурашники і кротові купини, густа трава серед осоки, сосна. Якщо під ногами «рухається» земля, то краще повернутися назад, а якщо рухатися далі, то з палицею. До того, хто провалився обережно підповзають, кидають йому шнур або палицю. Іноді доводиться мостити гадь. Зимою болото може замерзнути тільки на поверхні, йти по ньому небезпечно. Взагалі болото і трясовину найкраще обминати.
  12. На ночівлю в лісі слід розташовуватися подалі від сухостою, від підгнилих дерев (не ближче висоти дерева) – вони можуть несподівано, без видимих причин, впасти.
  13. Небажане сусідство з мурашниками – мурахи одразу почнуть обстежувати пристанище. У кущах більше комах та кліщів.
  14. Не бажано ночувати під кручею, під кроною дерева з великими відмираючими гілками, на березі гірського струмка в період дощів або танення снігу. Найкраще для ночівлі, привалу вибрати сухе та рівне місце, галявину, узлісся, в холодну пору – місце, захищене від вітру, освітлене сонцем, у спеку – в затінку. Звичайно, щоб поблизу була вода.
  15. Не можна спати на землі, навіть літом. На землю краще покласти сухі гілки шпилькових – спочатку більші, а потім менші, ще менші, а зверху сіно чи солому. В дощову погоду краще робити курінь, зимою місце для постелі очищають від снігу. Поряд, за вітром (щоб не задував на постіль і не зносив вогонь), розкладають вогнище. На час сну верхній одяг знімають і накриваються ним.
  16. Небезпечно купатися у незнайомій водоймі, лісовій річці чи озері, водойму спочатку треба добре оглянути і перевірити. Перед купанням слід відпочити і не входити у воду розігрітим. Не треба далеко запливати від берега – можна не розрахувати сили і потрапити у біду. Потрапивши у сильну течію, не пливіть проти неї, використайте її, щоб наблизитися до берега. Якщо вас затягло у вир, не лякайтеся, пірніть і, зробивши сильний ривок убік за течією, випливайте на поверхню. У незнайомому місці не стрибайте головою у воду.
  17. Пити слід тільки джерельну або криничну воду – без домішок, каламуті, осаду, піни, плівки, незначного запаху і кольору. Забороняється використовувати воду з водойм, у яких виявлена мертва риба чи інші загиблі істоти. Не рекомендується їсти рибу, яка має присмак нафтопродуктів. У місцях, де буває багато людей, часто залишаються різні уламки, консервні банки, побитий скляний посуд – треба бути обережним, щоб не поранитися об них.
  18. Обережність слід проявляти біля крутих берегів, урвищ, уступів, печер – тут можливий обвал. У буреломному лісі довго затримуватися не треба. Зламані дерева часто утримуються тут, спираючись одне на одне і в будь-яку хвилину можуть впасти. Не можна розташовуватися біля вивернутих пеньків, дозволяти дітям гратися на таких пеньках, і оглядати яму під корінням – пень може раптом повалитися на попереднє місце.
  19. Якщо ви випадково потрапили в угіддя, де ведуть обвальне полювання, вийдіть на видне місце і залишайтеся там до кінця облави.
  20. Під час походу можна проводити спостереження, робити малюнки, фотографувати, записувати на плівку голоси птахів. Не дозволяється рвати квіти та ламати гілки, виловлювати птахів, руйнувати їх гнізда, нори, лігвища. Під час мандрівки не слід залишати сміття, на пунктах відпочинку для цього є відведені місця.
  21. Руки в учнів під час походу мають бути вільними, для цього блокнот (для замальовування чи записів) і простий олівець утримують на мотузці.
  22. Найбільш цікаве, несподіване бачить у лісі той, хто ходить тихо, не шумить і не галасує.

 

IV. Вимоги безпеки після закінчення туристичного походу

чи змагання

 

  1. Після закінчення спортивного змагання із спортивного залу чи стадіону виходити треба у вказаних місцях. Виходити спокійно без криків і не штовхаючись.
  2. Після закінчення туристичного походу чи змагання керівник групи повинен привести учнів на те місце, звідки починалася поїздка, пересвідчившись у наявності всіх учнів, нагадати правила дорожнього руху, відпустити учнів додому і доповісти дирекції школи про закінчення туристичного походу чи змагання.

 

V. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

 

  1. У випадку аварійної ситуації учнів виводять у безпечне місце, а потерпілому надають першу долікарську допомогу.
  2. Якщо потерпілий перебуває у важкому стані, то необхідно викликати швидку медичну допомогу.

 

 

 

Розроблено:

Учителем фізичної культури _____________________ _________________________

  • () (прізвище, ініціали)

 

Погоджено:

Заступником директора,

який відповідає за організацію роботи

з безпеки життєдіяльності ______________________ _________________________

  • () (прізвище, ініціали)

 

 

 

Головою комісії з питань

охорони праці і техніки безпеки ______________________ _________________________

  • () (прізвище, ініціали)